Як вже повідомлялось раніше у місцевій пресі та на сайті Центру - з 2014 по 2021 рр. в судах України різного рівня розглядалися 2 адміністративні судові справи (№ 405/5819/14-а, 405/6347/15-а) щодо законності встановлених виконкомом Кіровоградської міської ради у 2014 - 2015 рр. тарифів на проїзд у громадському транспорті міста. Центр дав старт аналогічних справам щодо оскарження незаконних дій місцевої влади у багатьох областях і районах країни.

Ключовим фактором діяльності місцевої влади (місцевого самоврядування) протягом багатьох років було те, що вона цинічно і зухвало порушувала закон, не вважаючи за необхідне дотримуватися вимог Законів України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", "Про автомобільний транспорт" щодо процедури прийняття рішень про встановлення тарифів на проїзд у громдаському транспорті,тим самим сприяючи необгрунтованим тарифам, які перевізники "підганяли під власну чорну бухгалтерію" та корупційні схеми, які існують от уже майже два десятиліття в місті Кіровограді та певні й в інших містах нашої молодої держави.

Так от. Започаткувавши процес судового дослідження обставин діяльності кіровоградської влади щодо тарифної політики, Центр вчергове звернув увагу громади та органів прокуратури на темні плями діяльності напівлегального бізнесу та влади на місцях (інколи це одні й ті самі люди, чи представники груп інтересів, які мають одного господаря), які практикуються та влаштовують усіх зацікавлених осіб, в тому числі представників контролюючих органів, які багато років на Кіровоградщині чомусь були сліпі й німі, роблячи вигляд "не розуміння законодавства", так само як і міські голови - Саінсус, Марковський, Райкович й підпорядковані їм юристи Кіровоградського міськвиконкому.

Тепер нагадаємо дати та події судової тяганини Центру та місцевої влади.

29.04.2014 р. виконавчий комітет Кіровоградської міської ради приймає рішення№ 232 про погодження тарифів на проїзд у громадському транспорті міста.

05.05.2014 р. Центр вперше звертається до суду з позовом щодо визнання незаконним рішення виконкому № 232 від 29.04.2014 р., залучивши на стороні позивача прокуратуру міста.

Водночас, прокурор міста зупиняє рішення виконкому та вносить відповідний акт прокурорського реагування до міської ради як органу вищого рівня для виконкому. Депутати міської ради підтримують прокурора та скасовують відповідне рішення виконкому, тому Центр вважаючи питання вирішиним зупиняє судовий процес.

Незважаючи на це, перевізники та транспорте лобі у міській владі не зупиняється, а просувають через нове керівництво міста в особі І.І. Марковського - новий проект рішення щодо тимчасових тарифів.

19.06.2014 р. виконком ухвалює рішення № 303 про встановлення тимчасових тарифів на проїзд.

24.06.2014 р. Центр співпраці та підтримки міжнародних проктів оскаржує це рішення в суді. Нажаль в цей період у країні проходить реформа прокуратури, і держава на законодавчому рівні ліквідує інститут прокурорського нагляду за дотриманням законодавства органами виконавчої влади та місцевого самоврядування, залишивши лише інструмент судового контролю за законністю шляхом позовного оскарження незаконних дій та рішень до суду зацікавленими особами.

Отже, прокуратура виявляється неспроможною зупинити повторне свавілля місцевої влади та "тарифно-транспортної мафії" міста.

Прикро констатувати, але стара судова система на місцях у 2014 та й надалі виявилася неготовою до подібної відповідальності, яку на неї поклала держава, забравши інструмент прокурорського захисту інтересів громадян та суспільства.

Зважаючи на консервативність підходів та орієнтування на порозуміння з іншими гілками влади, Ленінський районний суд м. Кіровограда під головуванням судді Циганаш І.А. досить швидко розглянув справу і уже 18.07.2014 р. виніс Постанову, якою у задоволенні позову Центру співпраці та підтримки міжнародних проектів - ВІДМОВИВ ПОВНІСТЮ.

https://reyestr.court.gov.ua/Review/39834629

Саме цікаве, що вирішивши справу досить швидко, копію судового рішення Центр зміг отримати лише майже через РІК. Що саме по собі доводить "об'єктивність" розгляду справи першою інстанцією та фактично гру окремих суддів на стороні влади, а не суспільства.

Отримавши через рік та скандал у суді копію постанови Ліненіського районного суду м. Кіровограда від 18.07.2014 р. по справі № 405/5819/14-а - юристи Центру  18.06.2015 р. оскаржили її до апеляційного суду.

І диво сталося. 

15.07.2015 р. судова колегія Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду під головуванням судді Чумака С.Ю., за участі суддів Гімона М.М., Юрко І.В. - ухвалила Постанову, якою апеляційну скаргу Центру в інтересах своїх членів та з метою захисту суспільних інтересів територіальної громади міста Кіровограда - задовольнила частково, постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 18 липня 2015 року - скасовано. Адміністративний позов - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення виконкому Кіровоградської міської ради від 19.06.2014 р. № 303 "Про погодження вартості разового проїзду одного пасажира на міських автобусних маршрутах загального користування". Додатково зобов'язано виконавчий комітет опублікувати резолютивну частину рішення в засобі масової інформації, в якому було оприлюднено відповідне рішення виконкому. 

https://reyestr.court.gov.ua/Review/47453393

(слід костатувати, що в цій частині судові рішення не виконані міською владою і понині)

У 2015 році, розуміючи об'єктивну незаконність своїх дій та під тиском своїх "партнерів по бізнесу на громаді" з числа перевізників, місцева влада вирішила прийняти нові рішення про тарифи на проїзд, вважаючи, що такі юридичні схеми унеможливлять дати правову оцінку раніше прийнятим тарифним рішенням.

Так поки Центр протягом майже року намагався отримати в суді повний текст рішення для його оскарження, з'явились рішення виконкому КМР від 05.03.2015 року № 112 «Про погодження вартості разового проїзду одного пасажира на міських автобусних маршрутах загального користування м. Кіровограда» та від 07.04.2015 року № 219 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 05.03.2015 року № 112 «Про погодження вартості разового проїзду одного пасажира на міських автобусних маршрутах загального користування м. Кіровограда».

Окрилені перемогою в апеляційному суді, юристи Центру вирішують не зупинятися на лише юридичному визнанні фактично вже не діючого рішення кіровоградської міської влади, а 31.08.2015 р. звертаються знову до суду з позовом про визнання незаконними рішень виконкому № 112 від 05.03.2015 та № 219 від 07.04.2015.

Цей раз вже зволікає з розглядом справи суд першої інстанції.

Суддя Ленінського районного суду м. Кіровограда Л.І. Плохотніченко розглядає справу № 405/6347/15-а фактично з жовтня 2015 по 24.05.2016 р.

Незважаючи на довгий розгляд справи та імітацію належного судового процесу, залучення у якості третіх осіб перевізників та участь у справі від них адвокатеси Майнард Н.О., постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 24.05.2016 р. по справі № 405/6347/15-а, у задоволенні позову Центру - ВІДМОВЛЕНО.

https://reyestr.court.gov.ua/Review/57911458

Не зупинили місцевий суд ні посилання на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у справі за аналогічних обставин та тих самих учасників, яке б мало мати преюдиційне значення, ні однозначна практика Вищого адміністративного суду України.

Що ж. Центр знову був вимушений оскаржувати справу в апеляційному суді.

Однак, на цей раз "реформи", "деградація" та "розпад" судової системи досяг і апеляційного суду. Під час судового процесу та 2-х судових засідань в Дніпропетровському апеляційному адміністративному суді - досвідченого та принципового заступника голови суду, суддю Поплавського В.Ю. - звільняють у відставку, а його місце займає "лояльний" суддя В.В. Мельник.

Тож після 5 дивних місяців розгляду справи в апеляції, її розгляд починається спочатку з новим суддею та вирішується в одне засідання на користь ВЛАДИ.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду (судді - Сафронова С.В., Чепурнов Д.В., Мельник В.В.) від 13.12.2016 р. - у задоволенні апеляційної скарги відмовлено. Рішення суду першої інстанції залишилось в силі (забігаючи наперед, до скасування Верховним Судом як незаконного та прийнятого з грубим порушенням норм процесуального права).

https://reyestr.court.gov.ua/Review/64889515

Отже, на кінець 2016 року рахунок у судовій тяганині між Центром, який захищав інтереси жителів міста та міськвиконкомом, який захищав перевізників, склався 1-1 за результатами розгляду і вирішення двох аналогічних справ у судах апеляційної інстанції.

Проте, примітним було різне тлумачення та застосування у практиці норм матеріального права різними судовими колегіями Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, що саме по собі було підставою для звернення до суду касаційної інстанції 

Зважаючи на це, виконавчий комітет Кіровоградської міської ради ще 18.08.2015 р. подає касаційну скаргу на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2015 р. по справі № 405/5819/14-а.

В свою чергу, Центр, отримавши ухвалу апеляційного суду (знову дивним чином) через 2 місяці, після проголошення вступної та резолютивної частини в м. Дніпропетровську 13.12.2016 р., у березні 2017 р. оскаржує рішення судів по справі № 405/6347/15-а до Вищого адміністративного суду України, посилаючись в тому числі на неоднакове застосування судами норм матеріального права за аналогічних обставин справи, ігнорування позицій самого ВАСУ у подібних правовідносинах.

В цій частині розповіді відзначимо, що розгляд у суді касаційної інстанції і раніше був досить тривалим й тягнувся роками внаслідок завантаженості суду оскарженням купи рішень судів попередніх інстанцій, які викликали у професійних юристів та адвокатів лише шок, розпач та огиду від професії й стану справ у системі. До цього всього додалася чергова "судова реформа", яка вилилася в ліквідацію Вищого адміністративного та Верховного Суду України й утворення замість них - Верховного суду з Великою Палатою та новою касаційною інстанцією - Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду.

Внаслідок судових реформаторських перипетій, касація виконкому КМР у справі № 405/5819/14-а була передана до КАС ВС 16.01.2018 р., а касація Центру у справі № 405/6347/15-а була передана до КАС ВС 12.02.2018 р.

Постановою Верховного Суду від 08.05.2018 р. по справі № 405/5819/14-а у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду Бучик А.Ю., Мороза Л.Л., Стародуба О.П. касаційну скаргу виконкому КМР вирішено залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2015 р. - без змін.

Суд зокрема в основу свого рішення поклав наступні висновки, які на час розгляду вже мали обов'язкове значення для судів першої, апеляційної інстанції та посадових осіб органів державної влади і місцевого самоврядування.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення виконавчого комітету за своєю суттю не є нормативно-правовим чи регуляторним актом, оскільки не встановлює, не змінює та не скасовує норми права, а відтак є законним і обґрунтованим.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позов частково, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради № 303 від 19.06.2014 року є офіційним письмовим документом, прийнятим у визначеній законодавством формі і за встановленою процедурою, спрямований на регулювання суспільних відносин, що містить норми права, які поширюють свою дію на невизначене коло осіб, і призначений для неодноразового застосування, а відтак є нормативно-правовим актом. Однак, враховуючи те, що оскаржуване рішення відповідача прийняте без урахування Методики розрахунку тарифів на послуги пасажирського автомобільного транспорту, а саме: відсутні результати обстеження пасажиропотоків, відсутні фактичні показники роботи необхідні для здійснення розрахунків тарифу, то прийнятий тариф є необґрунтованим, а рішення незаконним.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.  

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» регуляторний акт - це: прийнятий       уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання; прийнятий повноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами  державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

З огляду на вищенаведене, рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради № 303 від 19.06.2014 року відноситься до регуляторних актів.  

Згідно підп. 2 п. «а» ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, щодо встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні, транспортні та інші послуги.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України «Про автомобільний транспорт» реалізація єдиної тарифної політики передбачає затверджену центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту -             методику розрахунку тарифів за видами перевезень.

Пунктом 1.2. Методики розрахунку тарифів на послуги пасажирського автомобільного транспорту, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 17.11.2009 року № 1175 (далі - Методика), методика є обов'язковою для застосування під час встановлення регульованого тарифу органами виконавчої влади та місцевого самоврядування на послуги пасажирського автомобільного транспорту і носить рекомендаційний характер під час формування вільних тарифів на ці послуги.

Згідно п. 2.3 Методики під час розрахунку тарифу загальний обсяг транспортної роботи та загальна кількість перевезених пасажирів, у тому числі з урахуванням пільгових категорій пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, обґрунтовуються перевізником на підставі фактичних      показників      роботи або встановлюються за результатами обстеження пасажиропотоків.

Відповідно до п. 2.21 Методики  тарифи  на  послуги  з перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування, які здійснюються у режимах експресного та маршрутного таксі, розраховуються  за спеціальною формулою, яка враховує тарифи на  послуги  з  перевезення  пасажирів, планова собівартість послуг на маршруті на рік, плановий прибуток на маршруті на рік, запланований на рік обсяг перевезень пасажирів на маршруті, та обґрунтовується перевізником на підставі фактичних показників роботи або встановлюється за результатами обстеження пасажиропотоків.

За таких обставин, коли оскаржуване рішення прийняте відповідачем без урахування Методики, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та його скасування.

Вірним також є і висновок суду апеляційної інстанції про розгляд справи з дотриманням вимог ст. 171 КАС України.

https://reyestr.court.gov.ua/Review/73901520

Касаційна скарга Центру по справі № 405/6347/15-а, знаходилася у Вищому адміністративному суді України та Верховному Суді з березня 2017 по лютий 2020 рр.

18 квітня 2017 року від виконавчого комітету Кіровоградської міської ради надійшли письмові заперечення на касаційну скаргу громадської організації "Центр співпраці та підтримки міжнародних проектів", де просили касаційну скаргу останньої залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Постановою Верховного Суду від 27.02.2020 р. по справі № 405/6347/15-а у складі суддів Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О., Губської О.А., Соколова В.М., вирішено:

1. Касаційну скаргу громадської організації "Центр співпраці та підтримки міжнародних проектів" задовольнити частково.

2. Постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 24 травня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року у справі № 405/6347/15-а (2-а/405/291/15) скасувати, а справу направити на новий розгляд до Ленінського районного суду м. Кіровограда.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Вирішуючи справу, судді Верховного Суду виходили з наступних висновків та міркувань.

46. Скаржник з посилання на практику Вищого адміністративного суду України вказує на те, що оскаржувані рішення відповідача за своєю природою є нормативно-правовими актами якими регулюються публічні правовідносини.

47. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги в межах її доводів, Верховний Суд приходить до таких висновків.

48. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

49. Відповідно статті 1 Закону № 1160-IV регуляторний акт - це: прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання; прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом. Цією ж статтею встановлено, що регуляторним органом є місцевий орган виконавчої влади.

50. З викладеного слідує, що рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 05 березня 2015 року № 112 «Про погодження вартості разового проїзду одного пасажира на міських автобусних маршрутах загального користування м. Кіровограда» та від 07 квітня 2015 року № 219 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 05 березня 2015 року № 112 «Про погодження вартості разового проїзду одного пасажира на міських автобусних маршрутах загального користування м. Кіровограда» є регуляторним актом, оскільки за своєю правовою природою націлене на регулювання господарських відносин, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб, якими є у тому числі і кінцеві споживачі послуг підприємств-перевізників - мешканці м. Кіровоград.

51. Такий же висновок був викладений у постанові Верховного Суду від 31 січня 2018 року у справі № 490/2099/15-а.

52. Визначальною умовою, що може слугувати критерієм загальності чи персоніфікованості суб`єктів впливу - є їх коло. Адже кількість як величина має відносний характер, може змінюватись і не є сталим показником регулятивного впливу юридичних актів. Під час визначення кола суб`єктів, правовий статус яких регламентує правовий акт, необхідно зважати лише на ті із них (фізична чи юридична особа, орган, організація, спільність людей тощо), для яких правовим актом установляюются права та обов`язки безпосередньо, щодо яких праворегуляторний вплив є прямим (а не усіх суб`єктів, для яких він може мати якесь юридичне значення).

53. Тому, здатність правового акта поширювати свою чинність хоч і на певне коло, однак неперсоніфікованих осіб - є ознакою нормативності. А відтак, оскаржувані рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради є нормативно-правовими актами.

54. Особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб`єктів владних повноважень врегульовано статтею 171 КАС України (у редакції чинній до 15.12.2017). Дана норма кореспондує із приписами статті 264 (у редакції після 15.12.2017).

55. Так, частинами 3-6 статті 171 КАС України (у редакції чинній до 15.12.2017) передбачено, що у разі відкриття провадження в адміністративній справі щодо оскарження нормативно-правового акта суд зобов`язує відповідача опублікувати оголошення про це у виданні, в якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений.

Оголошення повинно містити вимоги позивача щодо оскаржуваного акта, реквізити нормативно-правового акта, дату, час і місце судового розгляду адміністративної справи.

Оголошення має бути опубліковано не пізніш як за сім днів до судового розгляду.

Якщо оголошення опубліковано своєчасно, вважається, що всі заінтересовані особи належним чином повідомлені про судовий розгляд справи. Скарги на судові рішення в цій справі таких осіб, якщо вони не брали участі у справі, залишаються без розгляду.

56. Тобто, вказаною нормою встановляються особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів.

57. Зважаючи на можливість багаторазового застосування нормативно-правового акта та поширення відповідних вимог на невизначене коло осіб, у випадку відкриття провадження у справі щодо оскарження нормативно-правового акта відповідач повинен виконати покладений на нього судом обов`язок опублікувати оголошення про це у виданні, в якому вказаний акт був або мав бути офіційно оприлюднений з урахуванням правил Указів Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ним чинності» від 10 червня 1997 року № 503/97, «Про опублікування актів законодавства України в інформаційному бюлетні «Офіційний вісник України» від 13 грудня 1996 року № 1207/96.

58. Своєчасна публікація оголошення про оскарження нормативно-правового акта зумовлює презумпцію належного повідомлення про судовий розгляд справи всіх заінтересованих осіб.

59. Після набрання законної сили рішенням суду про визнання нормативно-правового акта протиправним і нечинним резолютивна частина такого судового рішення підлягає невідкладному опублікуванню у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено. У такий спосіб унеможливлюється подальша дія оскарженого нормативно-правового акта та порушення прав, свобод і законних інтересів осіб, на яких поширюються вимоги цього акта.

60. Отже, для оскарження нормативно-правових актів органу місцевого самоврядування передбачена інша процедура, ніж та, що передбачена для оскарження актів індивідуальної дії.

61. Недотримання встановленого законом спеціального порядку розгляду спорів про визнання нечинним нормативно-правого акта є істотним порушенням процесуального права, який впливає на права та інтереси інших осіб, на яких поширюється дія нормативно-правового акта

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

62. Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

63. З урахуванням вказаних обставин рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з напавленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

64. Під час розгляду справи судами необхідно врахувати висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, та прийняти законні і обґрунтовані рішення з урахуванням особливостей провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів.

https://reyestr.court.gov.ua/Review/87868707

В квітні 2020 р. справа разом з постановою КАС ВС від 27.02.2020 р. з вказівками по розгляду справи судом першої інстанції надійшла до Ленінського районного суду м. Кіровограда.

Однак, внаслідок зміни процесуального законодавства щодо підсудності справи, представник Центру подав до суду клопотання про передачу справи до Кіровоградського окружного адміністративного суду, якому підсудна справа.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 23.06.2020 р. справу № 405/6347/15-а передано до Кіровоградського окружного адміністративного суду.

З вересня 2020 р. справа розглядалася Кіровоградським окружним адміністративним судом, знаходячись у провадженні голови суду, судді Притули К.М.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.12.2020 р. по справі № 405/6347/15-а, позовні вимоги Громадської організації "Центр співпраці та підтримки міжнародних проектів" до Виконавчого комітету Міської ради міста Кропивницького, про визнання протиправним та скасування рішень - задоволено.

Визнано протиправними та нечинними рішення Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 05.03.2015 року № 112 «Про погодження вартості разового проїзду одного пасажира на міських автобусних маршрутах загального користування м. Кіровограда» та рішення Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 07.04.2015 року № 219 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 05.03.2015 року № 112 «Про погодження вартості разового проїзду одного пасажира на міських автобусних маршрутах загального користування м. Кіровограда».

https://reyestr.court.gov.ua/Review/93500345

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.05.2021 р. апеляційну скаргу виконкому КМР залишено без задоволення, а рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.12.2020 р. - без змін.

https://reyestr.court.gov.ua/Review/96831400

ТАК ЗАКІНЧИЛАСЯ МАЙЖЕ 8-річна ЕПОПЕЯ ЩОДО СУДОВОГО КОНТРОЛЮ ЗА ЗАКОННІСТЮ ДІЙ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ МІСТА. РЕЗУЛЬТАТИ НА ТАБЛО: 2-0 на користь громадськості. Нажаль, місцева влада, її штатні юристи - показали себе цинічними, некомпетентними та здатними на будь-яку брехню до кінця, аби захистити власні, а не громадські інтереси, при цьому не гребуючи брехнею, фальсифікаціями та ін.

Звісно, міська влада ні при міському голові Саінсусу, ні в.о. міського голови Марковському, ні при міському голові Райковичу не визнала своїх помилок та не виконала рішення судів, однак почала як правило діяти згідно закону, приймати рішення за процедурою, визначеною законом про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності. Зокрема, оприлюднювати проект рішення за місяць до його прийняття, готувати супроводжуючі документи, аналіз регуляторного впливу тощо.

Проте, досвід Центру надалі був використаний громадянами у справах № 340/7584/21 та ін.